Тривога за майбутнє дітей підсилюється втратою безпеки сьогодні і нам хочеться ясності, надійності і розуміння чи справляться наші діти, чи знайдуть собі гідне місце в житті, як складеться їхня доля?

Ці питання вирують в голові і породжують напругу. В пошуках варіантів ми бажаємо швидкого адаптування дітей в нових умовах, питаємо дітей про їхні плани, будуємо наміри.

Ми пропонуємо практику, яка допоможе знизити напругу, розширити простір для сприйняття, сприяти гарним стосункам з дітьми та бути більш уважними до сьогоднішніх потреб дітей.

Приділіть собі 5-10 хвилин. Знайдіть затишне місце, сядьте зручно і заплющіть очі.

Зробіть декілька глибоких вдихів і довгих видихів.

Уявіть себе великим безмежним небом. Тим небом, яке вам подобається найбільше, безкрайнім небом. І на цьому небі можуть з'являтися хмари, які рухаються в своєму напрямку, як події в нашому житті. Хмари йдуть, а небо залишається великим та безкрайнім. За хмарами приходять інші, і ми можемо за ними спостерігати, за їхнім рухом, за формами, вони приходять і йдуть, як наші думки - приходять і йдуть, а небо залишається собою.

Хмари можуть бути різними, пухкими і перистими, як наші емоції, вони змінюються і йдуть в своєму напрямку. А небо залишається великим і безмежним. Хмари плинні, а небо стійке і безкрайнє.

Під час такої невеличкої практики звертайте увагу на ваше дихання, вдихайте глибоко видихайте довго.

І хай ваше небо буде безпечним, потужним і гарним, а ваші взаємини з дітьми турботливими і люблячими.

(підготувала - Світлана Путята)